Подивитись мапи  »  Розмістити рекламу  »  Розповсюдження

Як відпочивали кияни сто років тому
Святошин, Боярка, Дарниця
Проходячись вулицями Києва ми бачимо незліченну кількість вивісок, які рекламують відпочинок на пляжах Туреччини, Греції або Іспанії, але перенесемось на сто років у минуле і раптом на тих самих вивісках побачимо дивні пропозиції відпочити у Дарниці або Святошині.
Зараз важко уявити, що у цих запруджених районах можна не лише відпочивати, а тим паче поправляти здоров’я. Але саме туди направлялись ще не так давно кияни у пошуках чистого повітря та спокою. Проводити літо в окремих домах вважалося за розкіш, і заможні жителі покидали пильне та задушне місто, щоб перебратися поближче до лісів та озер.
Київські вельможі відпочивали у родових маєтках, хто не міг собі цього дозволити - орендували дачі. Кімната обходилася десь у 75-120 рублів за сезон, для порівняння зарплатня поліцейського на той час складала 40 рублів на місяць. Купити ж власний дачний будиночок можна було за 7, 5 тисяч рублів.
Добиратися до дач було дуже легко: трамваєм або потягом. Містечка повністю облаштовували для відпочиваючих, так у Святошині існували драматичний театр, бібліотека, тенісні корти та ресторани. У Дарниці створили навіть спеціальні потяги, які возили дачників до берегів Дніпра. Квиток коштував всього 5 копійок. Ні про яку заготовлю продуктів на зиму мова не йшла, сюди приїжджали саме відпочивати: грати в крокет та теніс, купатися, відвідувати літні театри та музичні вечори.
Але найбільш популярним та елітним місцем для відпочинку вважалася…Боярка. За сезон тут бувало до 10-ти тисяч киян. У Боярці навіть існував власний Хрещатик – центральна вулиця селища. Не обминула це місце і творча інтелігенція, серед дачників можна було зустріти композитора Миколу Лисенка, письменників Стефаника, Старицького, Коцюбинського, Шолом-Алейхема, співачку Марію Заньковецьку.
Окрім вже згаданих поселень мешканці міста полюбляли проводити літо в урочищі Межигір’я. У середині ХІХ ст. на схилах довкола Дніпра росли величезні дуби, які називали Володимирові. За легендою під цими дубами колись відпочивав київський князь Володимир.
Але перш за все в Межигір’я їхали за цілющою водою. Біля Межигірського монастиря знаходилося чудодійне джерело Звонки. У цьому ж монастирі відпочиваючі знімали кімнати, адже дач тоді там не було.
Безсумнівно, як і тепер, киян приваблювала Буча. Невеличке містечко, оточене сосновими лісами, було улюбленим місцем для літніх канікул у сім'ї Булгакових. Вони мали власний будиночок, де кожного вечора влаштовували музикальні вечори, незважаючи на досить довгий шлях, Булгакови завжди привозили з міста рояль.
Письменник Костянтин Паустовський залишив свої спогади про відпочинок на дачі біля Білої Церкви: про ночі з «незакатными звездами, зеленых полянах, заросших по пояс цветами и таких душистых, что от них в знойный день разбаливалась голова, о прозрачной воде озер, где навстречу течению медленно шли, вздрагивая, узкие рыбы»…